Імпульс — Тлумачний словник української мови

Імпульс, у, ч.

1. внутрішній поштовх, спонукання до дії.

— заохота, заохочення, спонука, стимул, порив, поривання.

2. фізіол. форма збудження в нервових волокнах, яку спричиняє будь-яке подразнення.

3. фіз. кількість руху (добуток маси на швидкість).

— імпульс сили — добуток сили на час її дії;

— імпульс електричний — короткочасне (до мільярдних часток секунди) збільшення електричного струму або напруги.