Імпровізувати — Тлумачний словник української мови

Імпровізувати, ую, уєш, недок. і док.

1. Виголошувати промову, складати вірші, музику, виконувати твір образотворчого мистецтва тощо без попереднього підготування.

2. Грати спектакль, вносячи зміни у режисерський задум.

3. Перен. Робити, влаштовувати що-не-будь нашвидку, без попереднього підготування.

— Діяти експромтом, фантазувати.

Імпровізатор, Імпровізаторський, Імпровізаторство, Імпровізація, Імпровізаційний, Імпровізаційність, дієприкм. Імпровізований, присл. Імпровізовано.