Ідилія — Тлумачний словник української мови
Ідилія, ії, ж.

1. Одна з основних жанрів давньогрецької та римської літератури, що зображує життя селян у безтурботній гармонії з природою.

Ідилія — 1. невеликий поетичний твір, який зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи; жанр буколічної (античної) поезії. 2. перен. дружба, сімейне життя, що проходять без сварок, у злагоді; мирне, безтурботно-щасливе, нічим не затьмарене існування (життя).

Ідилічний, Ідилічність, присл. Ідилічно.