Щелепа — Тлумачний словник української мови

Щелепа, і, ж.

1. Кожна з двох лицьових кісток, в яких містяться зуби; орган схоплювання і роздріблення їжі у тварин; частина обличчя або морди, де містяться ці кістки.

2. Пластинка із штучними зубами; протез.

Щелепастий, Щелепний, Щелеповий.