Шуба — Тлумачний словник української мови

Шуба, -и, ж.

Верхній зимовий одяг, пошитий із шкурок тварин, із штучного хутра або підбитий ними; шерстяний покрив тварин; сніговий, рослинний покрив місцевості.

— шубка, шубонька, шубочка.