Шифр — Тлумачний словник української мови

Шифр, -а, Ч.

1. Сукупність умовних знаків, які застосовують для таємного листування, також при механізованій обробці даних; код.

2. Умовне позначення місця книги на бібліотечній полиці.

— шифрований, шифровка, шифрувальний, шифрувальник, шифрувальниця, шифрування, шифрувати(ся).