Шар — Тлумачний словник української мови

Шар, у, ч.

1. верства якоїсь речовини, породи, суспільства, що розташовується в просторі як певна площина між або над чи під іншими речовинами або на поверхні інших речовин, порід. Білий шар снігу. Орний шар ґрунту; Підбрний шар ґрунту.

Шаріти, Шаровий.

Шар2, а, ч.

Куля (повітряна, гумова, більярдна тощо); кулястий предмет (білий, чорний) для голосування, голос «за» чи «проти».