ШАПКА, -и, ж.
1. головний соір, звичайно м'який, теплий.
2. покриття, верхня частина чогось, що має куполоподібну форму.
3. верхня частина гриба, соняшника, копи, стіжка.
4. спец. заголовок, набраний великим шрифтом, спільний для кількох статей у газеті, журналі тощо.
5. міра кількості чогось, що можна насипати в такий головний соір.
— Важка шапка мономаха — про справу, для вирішення якої потрібні великі зусилля; Закидати шапками кого — про хвалькувате запевнення в легкій перемозі; По шапці кого — проганяти кого-небудь.
— Шапар, Шапкар, Шапкобрання, Шапковий, Шапкування, Шапкувати(ся), Шапкуватий, Шаповал, Шаповальня, Шаповальський, Шапочка, Шапчина, Шапчинонька.