Чу́ти, чую, чуєш, недок.
1. Сприймати звуки вухом.
2. Мати слух.
3. Знати щось про кого-небудь з розмов.
— Хто так чув, щоб... — про щось неможливе, неприпустиме.
— Що чути? — які новини?
4. Розуміти, усвідомлювати.
— Йти (бігти і т. ін.), не чуючи землі під ногами (під собою) — пересуватися дуже швидко;
— Не чути землі (ніг) під собою через щось — від збудження, від радісної схвильованості дуже енергійно рухатися, працювати;
— Рук (ніг, спини, голови і т. ін.) не чути — перевтомитися, перемерзнути;
— Серце (серденько) чує (чуло) — про передчуття, інтуїтивний здогад, віщування.
5. Виявляти, знаходити когось чи щось нюхом.
— Чутий, Чутися, Чутка, Чуткий, Чуткість, Чутко, Чутливий, Чутливість, Чутливо, Чутний, Чутність, Чутно, Чуточка.
Чути в інших словниках
| Чути — Великий тлумачний словник сучасної української мови |