Церква — Тлумачний словник української мови

Церква, -и, р. в. мн. -ков, ж. Релігійна організація духівництва і віруючих; будівля, де відбувається християнське богослужіння.

Церківця, Церков, Церковиця, Церковка, Церковний, Церковник, Церковниця, Церковницький, Церковність, Церковнопарафіяльний, Церковноприходський, Церковнослов'янщина, Церковнослужитель, Церковнослужительський, Церковця.