Цеп — Тлумачний словник української мови

Цеп

Цеп, у, ч.

1. (ніби, немов і т. ін.) із ціпу зірваний. А цепний (цеповий) собака (пес) — вести себе, діяти, рухатись, не володіючи собою.

— Цепок.

Цеп в інших словниках

Цеп — Словник чужомовних слів і термінів
Цеп — Великий тлумачний словник сучасної української мови
Цеп — Фразеологічний словник української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31