Фронт — Тлумачний словник української мови

Фронт, у, ч.

1. Військовий стрій лицевою стороною шеренг.

2. Місце боєвих дій під час війни.

Фронтальний, фронтальність; фронтально, фронтовий, фронтовик, фронтовичка.