Упиняти (Впиняти), яю, яєш, недок., Упинити (Впиняти), упиню, упиниш, док., кого, що, розм. утримувати когось від певних дій, учинків, тамувати сльози, кров.
Без упину — безперервно; Не мати (не знати) упину — бути нестримним у діях, вчинках, прояві почуттів.
— Упин (Впин), Упинатися (Впинятися), Упинитися (Впинитися).