Увічнювати (Ввічнювати), юю, юєш, недок., Увічнити (Ввічнити), ню, ниш, док., що. робити вічним, непідвладним часу, зберігати вічно у пам'яті нащадків:
— Увічнений (Ввічнений), дієприкм., Увічнення (Ввічнення), Увічнюватися (Ввічнюватися), Увічнитися (Ввічнитися).
Увічнювати в інших словниках
| Увічнювати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |