Уволювати (вволювати), юю, юєш, Уволяти (вволяти), яю, яєш. недок., Уволити (вволити), блю, блиш. наказ. сп. Уволяти; док., що. здійснювати, задовольняти чиюсь волю, бажання.
— Уволений (вволений).
Уволювати в інших словниках
| Уволювати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |