Труба — Тлумачний словник української мови

Труба, й, ж.

1. довгий, порожній всередині, звичайно круглий в перерізі предмет, що служить для проведення рідини, газу, пари і т. ін.

2. порожниста споруда такої форми для відведення диму з будівель. — димар.

3. оптичний прилад (або його частина) для спостереження віддалених предметів.

4. духовий музичний інструмент.