Тик — Тлумачний словник української мови

Тик, у, ч. мимовільне смикання м'язів обличчя, шиї, рук і т. ін., спричинене нервовим захворюванням.

Тик, у, ч. цупка бавовняна або льняна тканина, використовувана для оббивання матраців, чохлів і т. ін.