Таємниця — Тлумачний словник української мови

Таємниця, -і, ж.; узверт. Таємнице

1. те, що приховується від інших, відоме не всім; те, що не підлягає розголошенню. — Секрет, Таїна.

2. те, що не пізнане, не стало відомим, не доступне пізнанню.

Таємниче, Таємничий, Таємничість, присл. Таємничо, Таємно; Таємність.