Стіг — Тлумачний словник української мови

Стіг, стогу, ч.
Округла або чотирикутна з заокругленою вершиною щільно укладена велика купа сіна чи соломи, що зберігається просто неба.

— стіжечок, стіжковий, стіжкуватий, стіжбк.