Старець, рця, ч.; у зверт. старцю, старче.
1. чоловік, який досяг похилого віку, старості.
2. літній монах, поважна духовна особа; пустельник, самітник.
3. людина, що живе з милостині.
— жебрик.
4. у мн. дуже бідні, соогі, незаможні люди.
— староцтво.
Старець в інших словниках
| Старець — Словник чужомовних слів і термінів |
| Старець — Великий тлумачний словник сучасної української мови |