Стан, у, ч.
Тулсо, корпус людини; торс.
Стан2, у, ч.
1. місце тимчасового розташування (війська, польових чи мисливських бригад); стоянка, табір.
2. військо, воююча сторона; ворогуюча сторона.
Стан, у, ч.
1. обставини, умови, в яких перебуває хтось або щось; ситуація, зумовлена певними обставинами.
2. режим, розпорядок суспільного життя, встановлений владою.
3. соціальна група людей із закріпленими законом спадкоємними правами та обов'язками.