Спокій, спокою, ч.
1. відсутність руху і шуму. Нерухомість, тиша.
2. душевний стан, що характеризується відсутністю хвилювання, клопотів, турбот і т. ін.
3. уміння володіти собою. Витримка.
4. відсутність суспільних безпорядків, хвилювань, війни. Мир, порядок.
5. стан рослин, коли припиняється їх ріст.
— Спокійний, Спокійненький, Спокійність.