Соус — Тлумачний словник української мови

Соус, у, ч.

1. рідка приправа до страви.

2. перен. те, що доповнює, супроводжує основне, головне.

Соусний, Соусниця.

Соус2, у, ч.

1. сухий матеріал — товсті циліндричні палички — для створення рисунка, виготовлений із пресованої сажі з додаванням клею; використовують і як фарбоу (мокрий соус).

2. рисунок, виконаний таким матеріалом.

— соусний