Скаро — Тлумачний словник української мови

СКАРО, у, ч.

1. коштовності, гроші, цінні речі.

Скароець, Скароівник, Скароівниця.

2. перен. хто- або що-небудь надзвичайної цінності, з винятковими достоїнствами, якостями.

3. господарські, домашні речі; майно, пожитки.