Сирена — Тлумачний словник української мови

Си́рена, -и, ж.

1. У давньогрецькій міфології — морська німфа (жінка з риб'ячим хвостом або птах з головою жінки), що своїм співом зваблювала мореплавців у смертельно небезпечні місця, де вони гинули.

2. Прилад для відтворення тонів різної висоти; для вимірювання числа коливань звучного тіла.

— Апарат для подавання сильних і різких звукових сигналів, сигнали, що подаються таким апаратом.