Син — Тлумачний словник української мови

Син, А, Ч. у зверт. Сину.

1. особа чоловічої статі стосовно своїх батьків; звертання батьків до своєї дитини.

2. звертання літньої людини до чужого юнака, хлопчика.

3. чоловік, що виступає як представник певного суспільного стану; вихованець когось, чогось.

4. людина, яка кровно зв'язана з ким- або чим-небудь.

Син гір.

Синяш, Синів, Синівство, Синівський, Синбк.