САТЕЛІТ, а, ч.; у зверт. Сателіте.
1. У стародавньому Римі — озброєний найманець, слуга, що супроводив свого господаря.
2. держава, яка є формально незалежною, але фактично підпорядкована іншій.
3. супутник планети.
4. зсочасте колесо, що одночасно обертається навколо своєї осі й осі іншого колеса в механізмі.
5. перен. покірний виконавець чужої волі, залежна особа.
— Поплічник.
— Сагелітовий.
Сателіт в інших словниках
| Сателіт — Великий тлумачний словник сучасної української мови |