Самородок — Тлумачний словник української мови

Самородок, дка, ч.

1. велике природне зерно або шматок здебільшого благородних металів (золота, срібла, платини).

2. перен. людина з природним хистом, нахилом до чого-небудь без впливу освіти, навчання чи виховання.