Річка — Тлумачний словник української мови

Річка, -и, ж.

1. водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече зниженнями рельєфу від верхів'я до гирла.

Ріка.

2. велика кількість чогось такого, що тече, сиплеться і т. ін.

3. у знач. присл. Річкою, річками. У великій кількості.

Річковик, Річечка, Річенька, Річище, Річковий.