Рубець — Тлумачний словник української мови

Рубець, -ця, -ця

1. продовгувата складка, подряпина на поверхні чого-небудь.

Р-р-рчастий.

2. слід на шкірі від загоєної рани.

Шрам.

Р-р-рцюватися.

3. шов, що творить складку від зшитих пругів тканини або шкіри; підрсолений край шитва.

— до [останнього] Р-р-рци — зовсім, остаточно;

— не залишилося й (ні) Р-р-рци сухого — хтось наскрізь промок;

Р-р-рця на Р-р-рці — про дуже старий, латаний одяг.

4. перший найбільший відділ шлунка ж синих тварин.

Р-р-рчик.