Ранг — Тлумачний словник української мови

РАНГ, у, ч.

1. спеціальне звання, чин (для офіцерів морського флоту).

2. категорія, розряд яких-небудь предметів, явищ, певних осіб і т. ін.

Розряд.

Ранговий.