Основа, -и, ж.
1. Нижня частина предмета, на яку він опертий. Опора, опертя, фундамент.
2. Перен. Те, на чому базується, тримається, з чого виходить якась думка, певне явище. Підстава, ґрунт, база, засада, підвалина.
3. Головна умова чогось. Запорука.
— Основний, основоположний.
4. Лінгв. Частина слова без закінчення, яка є носієм його лексичного значення.
5. Хім. Сполука, молекула якої складається з йона металу та гідроксид-іона.
— Основний, основність.
6. Мат. Сторона геометричної фігури або площина геометричного тіла, перпендикулярна до висоти.