Обопільний, а, е.
1. який стосується водночас обох боків чогось. — Двобічний, двосторонній.
2. який виявляється з обох боків. — Взаємний.
— Обопільність, присл. Обопільно.
Обопільний в інших словниках
| Обопільний — Великий тлумачний словник сучасної української мови |