Обман — Тлумачний словник української мови

Обман, у, ч.

1. спроба видати за правду те, що в дійсності нею не є.

— брехня, обдурювання, неправда, шахрайство.

2. те, що здається правдою, але в дійсності нею не є.

— ілюзія, облуда, омана, міраж.

— обманювати, обманюватися, обманний, обманка.