Облатка — Тлумачний словник української мови

Облатка, і, ж.

Спеціальний виріб із тіста у вигляді коржа, який використовується для причастя в католицькому та протестантському церковному обряді.

Облатка, -и, ж.

Оболонка, якою покривають дозу порошкових ліків для внутрішнього вживання.