Область — Тлумачний словник української мови

Область, -і, ж.

1. Частина країни, територія, що виділяється певними ознаками.

2. Територія, де відбуваються певні події, існують якісь явища.

— Регіон, місцевість, район, терен, ареал.

3. Адміністративно-територіальна одиниця (зокрема в Україні), на які поділяється територія держави і яка складається з районів.

— Обл-; уживається також обл- (скорочення від обласний) як перша частина абревіатур, напр.: облвиконком, облдержадміністрація.

4. Мат. Відкрита зв'язна множина в даному просторі.