НАРОД, у, ч.; у зверт. Народе.
1. населення країни, об'єднане усвідомленням своєї спільності.
— людність, суспільство.
2. форма національної та етнічної єдності.
— нація, національність, народність.
— Народний, Народність; уживаються також Народо- і Народно- як перші частини складних слів, напр.: Народознавство, Народно-визвольний.
3. заст. представники суспільних низів (на противагу панівним верствам суспільства).
Діти в народ — вести просвітницьку діяльність серед суспільних низів.
— чернь, плебс.
— Народний, Народовець, Народник, Народництво, Народницький.
4. люди в певній кількості (часто великій).
— загал.
— Народець.