Наказувати — Тлумачний словник української мови

Наказувати, ую, уєш, недок., Наказати, кажу, кажеш, док.

1. віддавати комусь розпорядження, команду виконувати певні дії. Веліти, Розпоряджатися, розм. Загадувати.

2. давати комусь поради, повчання тощо з приводу поведінки.

Наказати дбго жити — померти, перестати існувати.

Наказування, Наказ, Наказбвий, Наказний.