Мороз — Тлумачний словник української мови

Мороз, у, у.; у зверт. морозе.

Стан погоди за низької температури повітря (нижчої від нуля градусів за цельсієм).

Мороз поза шкірою (поза спиною) йде, морозом обдаб, морозом прнимає — про неприємне відчуття холоду від переляку, переживання тощо.

— студінь, холод, холоднеча.

— морозний, морозяний, морозити, морозильний, морозильник, морозище, морозець, морозостійкий.