Морква — Тлумачний словник української мови

Морква, -и. ж. рослина родини зонтичних, оранжеві коренеплоди якої використовують у їжу, а також самі ці коренеплоди.

— Сидіти як морква в землі (на гридці тощо) — нічого не робити.

— морк-вина, морквиння, морквяний, морквяник.

Морква в інших словниках