Людина, і, ж. у зверт. люди-но.
1. одиничне до люди (у 1 знач.); будь-яка особа; кожний; людська постать; одиниця ліку людей (осіб).
— Людинка.
— Бувала людина — особа з життєвим досвідом, яка багато знає і вміє.
— Стріляна людина — особа з життєвим досвідом, яка багато знає і вміє.
— Терта людина — особа з життєвим досвідом, яка багато знає і вміє.
2. особа як утілення високих моральних та інтелектуальних якостей.
— Вважати за людину кого — поважати кого-небудь, рахуватися з кимось.
— Вийде людина з кого — сформується особа з позитивними рисами характеру.
— Буде людина з кого — сформується особа з позитивними рисами характеру.
— Як людина з людиною — на рівних правах.
3. уживається у значенні особового чи неозначено-особового займенника, а також у значенні узагальненого або займенникового звертання (часто з означенням).