Луг — Тлумачний словник української мови
ЛУГ1, у, ч. у зверт. Луже.

Поросла травою ділянка землі, що використовується як пасовисько та сіножать.

  • Лужина.

Заст. низина, поросла лісом.

Лужбк, Луговий.

ЛУГ2, у, ч.

1. хім. гідроксид натрію, калію та інших металів.

Лужний, Лужність.

2. розм. водний настій попелу, який використовували для прання, миття тощо.