Лебідь — Тлумачний словник української мови

Лебідь, бедя, ч.; у зверт. лебедю.

1. великий перелітний водоплавний птах з довгою шиєю і білим (рідше чорним) пір'ям.

Лебединий, Лебедячий, Лебедя.

2. перен., нар.-поет. пестливе звертання до чоловіка.