Лапа — Тлумачний словник української мови

Ла́па, и, ж.

1. стопа, нога тварини, птаха і т. ін.

2. перен., зневажл., ірон. рука або нога людини (зазвичай велика, незграбна).

Лапище.

На лапу (в липу) давати, розм. — давати хабар, чайові, приплачувати кому-небудь за щось.

3. гілка хвойного дерева або великий і широкий лист інших рослин.

4. інструмент, пристрій, вигнутий і розплющений кінець якого служить для підтримування, зачеплювання чого-небудь або натискування на щось.

5. с. г. робоча частина ґрунтообробних знарядь.

Лапка.

6. спец. шип на кінці колоди, що його вганяють у відповідну до нього виїмку у другій колоді для скріплення їх у вінець.