Криця — Тлумачний словник української мови

Криця, -і, ж.

1. виріб із сталі.

Крицевий

2. спец. шматок неочищеного від різних домішок пористого заліза, що утворюється під час виплавлення сталі з руди або чавуну.

Кричний

3. рідко. те саме, що кресало.