Крайній — Тлумачний словник української мови

Крайній, -я, -є.

1. розташований скраю, на межі чогось. Кінцевий.

2. якого далі не можна зволікати, переносити. крайній термін. Останній.

3. який досяг найвищого ступеня вияву. Надзвичайний, Надмірний, Граничний. Крайні злидні. Крайнє напруження.

Крайнощі, Крайність.

4. перен. який найрізкіше виражає певні суспільні погляди. Найрадикальніший (про погляди, переконання).