Корч, -а, -а
1. пень, викорчуваний з корінням. І розгалужене коріння дерев, кущів.
— Корчуватий, Корчастий.
— Корчувати, Корчування, Корчувальний, Корчувальник, Корчувач, дієприкм. Корчований.
2. те саме, що кущ у 1 знач.
КОРЧ2, у, ч. і ж., переваж. мн. Корчі, ів. мимовільне скорочення м'язів (від болю, холоду, при деяких захворюваннях і т. ін.).
- Судорога, перелоги, конвульсії.
— Корчити, Корчитися.
Корч в інших словниках
| Корч — Великий тлумачний словник сучасної української мови |