Контузія — Тлумачний словник української мови

Контузія, ї, ж. загальне ураження організму, що виникає внаслідок раптової дії механічної сили (вибухи снарядів, завали землею тощо) на всю поверхню тіла чи більшу його частину і супроводжується непритомністю, порушенням серцевої діяльності та дихання.

Контузити, дієприкм. і прикм. контужений.