Комплект — Тлумачний словник української мови

Комплект, у, ч.

1. Повний набір яких-небудь предметів, що становлять єдине ціле або мають однакове призначення. Сервіз (посуду), Гарнітур (меблів), Пара (білизни). Комплектуючий, Комплектувальник.

2. Повний склад, визначена кількість осіб, допущених до чого-небудь або необхідних за положенням чи штатом. Штатний комплект.

Комплектувати, Комплектування, Комплектація, Комплектувальний, Комплектний, Комплектність.