Коваль, я, ч. узверт. ковалю. Майстер, робітник, що куванням обробляє метал і виготовляє предмети з нього; робітник у кузні, що підковує коней.
— Ковельський, Ковальство, Ковалювати, Ковалювання.
Кованя, і, ж.
- Глибока вибоїна (переважно на дорозі), зазвичай наповнена водою, болотом.
- Глибоке місце, яма у річці, озері тощо.
— Вирва.
— Кованятися.
Коваль в інших словниках
| Коваль — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Коваль — Великий тлумачний словник сучасної української мови |